Насилие, злоба и месть
Украли покой у страны,
Поруганы святость и честь…
Как будто кошмарные сны
Вползли на страницы газет,
Заполнили страхом эфир;
Проснувшись, вулкан- Интернет
Разруху несет, а не мир.
И корчится мирный процесс,
Терзаемый силами тьмы…
Кто вылечит страшный абсцесс?
Где светлые наши умы,
Державшие тысячу лет,
Как факел, идеи добра?
Причины сегодняшних бед
Мы с вами ковали вчера!
Мы преображенье ума
В графу записали «мечты»,
Чтоб строить земные дома,
Мы рушили в небо мосты,
Забыв, что любовь и добро
К творенью приходят с небес.
О страхе Господнем «старо»
Твердили, пока он исчез.
Но крепкая Божья рука
Протянута к людям еще.
(добавить лишь нужно- пока).
Пока… не совсем горячо.
В смирении пусть и посте
Преклонится Божий народ,
Чтоб свет воссиял в темноте.
И гнев Божий мимо пройдет.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Молюсь за Украину. Комментарий автора: Слава Богу, что и за пределами Украины о ней молятся.Храни Вас Господь.
Владимир Штонда
2014-01-29 15:04:48
А мы всей церковью в посте и молитве за нашу страну уже три недели!
Надя, а стих очень хороший и своевременный! Спасибо! Комментарий автора: Слава Богу.Мы тоже.
Спасибо, что заходите, Владимир Григорьевич. Храни Вас Господь.
Публицистика : Борьба с тьмой - Антон Мы часто ищем врагов снаружи и вовне, но в себе увдеть не можем через самооправдание. Так обманываемся сами, и обманываем других. Мы поступаем, как волки, напавшие на овец и несущие раззор, не понимая, что нападаем то на собственные Души, и Души своих ближних. Потому и говорил Христос, что ближние ваши - врагами будут.
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
